Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній шумлять громи в негоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, –
Бо єдина, так як мати, –
Мова в кожного із нас!
Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.
