1. Важливо, щоб усі члени сім’ї були поруч у стресових ситуаціях.
2. Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся, гладити по спинці тощо).
3. Забезпечити постійний режим (розклад).Дітям потрібна передбачуваність.
4. Ініціюйте розмови про почуття.
5.Ставтеся серйозно до дитячих переживань і не ігноруйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість «Не вигадуй, у темряві нічого немає» скажіть: «Давай разом перевіримо. Може, то так одяг лежить, а тому може щось здаватися».
6. Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації.
7. Не «заражайте» дитину власними страхами.
8. Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.
9. Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.
